Трохи про те, як мають виглядати герої

Казка “Там, де немає тіней” починається з того, як підліток Настя та малий школяр Богдан залишились одного вечора на піклуванні свого діда і він казкою про козаків вирішив відволікти молодь від ґаджетів. Справа спочатку йшла не дуже, бо тема козацтва для підлітків то майже завжди суцільний зубний біль…

Про що недвозначно і заявляє старша онука: 

– Червоні шаровари, такі ж червоні свитки, криві шаблі, вуса та люльки. Як це набридло! – скривилася Настя.

– Чому обов’язково червоні? – запротестував Олексій Петрович. – Та не носив тоді ніхто червоних шароварів кожен день. Це була виключно парадна форма. Нею пишалися. Носити її було за честь. І тільки у свята. А буденною одежею були звичайні штани з грубого полотна та сорочка. Та й свитки в козаків зазвичай були нормальних кольорів. Здебільшого темні.

– Ну так, добре. Але ти ще скажи, що і оселедців, і вусів у них не було, – наполягала Настя.

– А й скажу! – проказав дідусь. – У моїх героїв їх точно немає, бо вони молоді хлопці, і ще не встигли те добро надбати. Уяви, що вони виглядають так, як той сусіда, хлопець, що тобі подобається.

Настя недовірливо глянула на діда.

– Так-так, – запевнив її дідусь. – Уявіть, що люди, які жили майже чотириста років тому були такі самі, як ми з вами! В них і близько не було того пришелепкуватого вигляду, якого їм зазвичай надають зараз.

– Але ж шаблі були? – вніс свої п’ять копійок Богдан.

– Куди ж козаку без зброї! Звичайно були. І шаблі, і пістолі і вони вміли добре з ними вправлятися! 

Я не випадково привела цей уривок з тексту, бо хочу окремо сказати про те, як спотворено та подекуди перекручено наше сприйняття історичних постатей і героїв.

От наприклад, відкрийте сторінку Вікіпедії, де розповідається про Івана Підкову (в тексті він теж згадується). Як заведено, на сторінці є його портрет. Але створюється враження, що у стародавні часи цей портрет малював не достойний художник, а достеменно, ворог славного українця.

І таке коїться майже з кожним нашим видатним діячем.  

Якось восени 2017 майже випадково завітавши до Музею гетьманства у Києві я потрапила на виставку “Герої козацької України“, що представляла українських гетьманів, портрети яких київська художниця Наталя Павлусенко відтворила з давніх зображень і літературних описів. Я була надзвичайно потішена тим, що, виявляється, можна не погрішив проти істини, намалювати історію України у героїчних постатях, які виглядають при цьому, як нормальні люди.

Тому з дозволу талановитої авторки із задоволенням розміщую фото її робіт:


Якщо стаття сподобалась, не забудьте про репост)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *