У вересні 1621 року під Хотином відбулось одне з наймасштабніших воєнних зіткнень у Європі – Хотинська війна.

20 серпня почалися перші збройні сутички козаків з основними силами османів — 9 жовтня було укладено мир. 

 

Хотинська війна. Хід подій.

 Задіяні військові сили:

  • Гусари (польська кінота) — 7850

  • Рейтари (німецька кінота) — 2110

  • Козаки (панцерні і реєстрові) — 7200

  • Піхота польська — 7700

  • Піхота німецька — 6450

  • Лісовчики (польські козаки) — 1200

  • Козаки запорізькі — 40 000

  • Козаки донські — 1500

 

Хід битви за старовинною Камянецькою хронікою Аксентія, учасника подій (клікніть, аби відкрити):

13 липня Ян Кароль Ходкевич, прийшов з військом в табір під Оринином.

20 липня Ян Кароль Ходкевич з 30 000 військом пройшов біля Кам’янця і став табором на Дністрі навпроти фортеці.

23 серпня королевич Владислав прибув з військом до Кам’янця, разом з ним були
4 000 жовнірів і 8 000 німців. Розмістив свій табір під Довжком. Наступного дня він пішов і став табором біля Хотина.

25 серпня в табір під Хотином прибуло 45 000 козаків з Яцьком Бородавкою. Вони за півтора тижня пройшли Молдавію. В боях вони вбили Хусейн Пашу  пострілом в лице, в одній з битв був легко поранений в плече Сагайдачний.

У цей час на передовий 4000 загін козаків був оточений турками і розбитий. У чому пізніше козаки звинуватили гетьмана Бородавку, що й стало причиною його страти.

26 серпня повінню був зруйнований міст через Дністер і на його відновлення потрібно було 5 днів. Тоді все військо переправилось на інший берег під Хотинський замок.

1 вересня прибув султан Осман II, син султана Ахмеда з військом 250 000 (250 по 1000) і 250 гарматами, він розташувалися за чверть милі від польського табору, тому з одного табору в інший було добре видно. З тих гармат 14 було важких, на перевезення яких потрібно було по 30 пар волів, для інших по 9-10 пар волів і для легких гармат — по 4 пари. Як тільки вони стали табором, відразу почали обстріл. Проти них вийшло кілька ескадронів. Втрати з обох сторін були незначні.

2 вересня прибув татарський хан з 130 000 військом. Він став табором за турецьким табором. Кантемир мурза з 80 000 військом татар переправився через Дністер і став табором на Кам’янецькому шляху, щоб відрізати поступ провіанту з Кам’янця. В цей час якраз везли порох королевичу, який вони захопили.

Кантемир мурза з 50 000 пішов на Замостя і Люблін грабувати і повернувся звідти з багатою здобиччю. Міщани Кам’янця, зібравшись, зробили на частину татар вилазку і відбили полонених та забрали награбоване. Татари помстилися тим, що зруйнували гарно збудовану церкву св. Георга в Кам’янці, а також дах церкви Св. Хреста.

4 вересня турки підійшли з гарматами і цілий день атакували козаків. Ввечері козаки зробили вилазку, татари почали втікати, козаки гнали їх до самого табору. Поляки не змогли дати підкріплення, козаки захопили 7 гармат, та не змогли їх забрати, бо вони були приковані до дубів та одна до одної. Козаки повернулись з сокирами і, порубавши колеса, відтягли гармати у свій табір.

Два наступних дні не відбувалося нічого, бо турецький султан Осман був лютий — йому обіцяли за день розбити противника. В шаленстві він наказав стратити одного пашу, скинути яничарського агу і закувати молдавського господаря Олександра.

7 вересня турки атакували козаків та після обіду напали на гайдуків і польських піхотинців. На чолі турків був багдадський паша — Мустафа. Того ж дня о 23 год. 15-ти тисячне військо пішло в наступ до воріт польського табору, де був польний гетьман. Коронний гетьман Ян Кароль Ходкевич, побачивши противника, сам кинувся на зустріч турецьким військам. Але ескадрони каштеляна Потоцького, Прокопа Сенявського та коронного гетьмана не допустили, щоб він вступав в бій. Потоцький в ході бою отримав удар списом і через 5 днів помер. Турки кинулись тікати і їх гнали до табору. Втрати турків в цьому бою були 1200. З польської сторони вбито 2 офіцери і забрано коругви коронного гетьмана. Турки цілу ніч ходили з смолоскипами, збираючи тіла знатних турків, а інших залишили на полі.

11 вересня відбувся великий бій в основному з козаками, а також піхотинцями та жовнірами. Того ж дня Бородавку скинули з гетьманства і обрали Сагайдачного, якому віддали Бородавку, через 2 тижні він наказав його стратити.

12 вересня від турків прибув посол Констянтин, син Баптиста, який просив прислати посла до султана.

13 вересня до турків послали посла Зелінського і відпустили турецького посла.

15 вересня прибув улюбленець султана паша Буди Карахаш з 4000 військом. Султан подарував йому кафтан і дозволив паші здійснити напад, надавши для цього 27 000 турків. Паша поклявся йому взяти противника того ж дня. В обід сили паші були під валами, а інші — з гарматами — з усіх боків вдарили на козацький табір. Також вони вдарили з тилу на німців на чолі з Ваєром, німецькі вояки навели відразу в своїх рядах порядок і погнали їх. Карахаш паша був підстрелений німцем у ногу і впав з конем. Йому було подано іншого коня, але паша не встиг на нього сісти — німець вистрілом в груди вбив його. Турки відступили в ліс. Втрати турків в цей день склали 2800. Султан був дуже засмучений, бо на цього пашу він покладав всі надії.

22 вересня гетьман наказав 1200 козакам і 300 гайдукам переправитись через Дністер та здобути 2000 турецьку залогу, яка охороняла турецький нещодавно відбудований міст. Козаки перебили турків, які тоді спали і вбили Алі пашу й пашу Карахісару. Залишили в живих тільки чорного арапа якого віддали королевичу.

23 вересня турки цілий день з гарматами атакували козаків, наступали на польський табір.

24 вересня пішов з життя коронний гетьман. Але турки про це не знали. Того ж дня турки з великих гармат били без перестанку по козаках та лісовичках.

26 вересня турки переправили через Дністер 18 гармат та поставили їх навпроти польового табору. Почали обстрілювати з ранку до вечора по козаках та лісовичках.
Хотинська фортеця

27 вересня султан наказав переправити через Дністер 40 гармат і чотири паші з військами. За наказом султана військо великими силами пішло на козаків. Сам султан сидів за Хотином на пагорбі Городище і звідти спостерігав за ходом атак. Одне ядро влучило в намет паші, після чого турки взяли волів, щоб забрати гармати, та ганебно забралися з поля бою. Султан того дня кинув величезні сили в бій проти козаків, їх було атаковано 9 разів, польське військо – тричі. В той день полягло дуже багато турецького війська.

29 вересня до турецького табору направили послів, вони вирушили разом з послами турецькими, які прибули два дні тому. Головою посольства був Якоб Собеський, його супроводжували 200 багато вбраних вершників, князі і шляхта були пишно вдягнені, а коням накинули тигрові та леопардові шкури. Зустріч послів відбулась біля турецького табору. Вершники польські, передавши послів, повернулись. Того самого дня султан послав 500 яничарів та 8 гармат на Панівський замок, який зумів оборонитися.

Аксентій, учасник битви та кам’янецький літописець, твердить, що битва була виграна завдяки мужності козаків, які були на стороні королевича, тому що вони кожний день робили вилазки проти ворога, якби не козаки, то хто його знає, щоб сталося з польським військом.

Турки знали, що козаки дуже сильні і тому кидали основні свої сили проти них, вони говорили, що коли справляться з козаками, то з польським військом справитися набагато буде легше. Не було такої ночі, щоб козаки не нападали на турецький табір і приходили звідти з великою здобиччю.

 

Хотинська війна. Хід подій

Внаслідок битви турецькі втрати становили близько 80 тис. чоловік. 29 вересня між командуванням польсько-козацьких і турецько-татарських військ почалися переговори про укладення миру. Вони закінчилися підписанням угоди 8 жовтня 1621 року. За мирною угодою сторони домовлялися про відновлення дипломатичних зв’язків.

Хотинська війна показала малу придатність кінноти у позиційних війнах. Загинули майже всі коні. Польська гусарія не мала впливу на хід бойових дій під Хотином. Вирішальну роль у битві мала піхота та артилерія.

Наслідки Хотинської битви мали велике міжнародне значення. Ця битва змусила Туреччину відмовитись від планів завоювання Європи. Розгром турецького війська під Хотином привів до внутрішнього політичного послаблення султанської влади (повсталі яничари вбили у 1622 р. Османа II), а також посилення боротьби слов’янських та арабських народів проти турецького поневолення.

На честь Хотинської битви Папа Григорій XV та Папа Урбан VIII за мужність війська присвятили йому день пам’яті — 10 жовтня і католицька церква до кінця XIX ст. відправляла в цей день спеціальну службу.


Якщо стаття сподобалася, буду вдячна за підтримку:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *